Codein Purple Drank Салехард

Э, народ! Котики, щенки и личинки!

Давайте сразу на обозначенную тему – расскажу вам, как я купила кодеин и больше не могу слушать чушь в школе. Знаете, как это бывает – тусовка, закладки, нирвана! Хе-хе!

Как-то раз, я чиллилась с друзьями на школьной площадке. Мы там всегда отмечаем наши маленькие частные праздники – то сессия, то день рождения кого-то, а иногда просто так, чтобы снять стресс после долгих учебных дней.

– Айо, ребятки, попробуем что-то особенное, – говорит он, и на его губах промелькнула странная улыбка.

Все мы умеем чпокнуться, но этот раз был особенным. Санек вытащил маленькую черную баночку и шепчет:

– Парни, у меня есть кодеин. Вы только представьте, какой будет выхлоп, когда мы его высосем!

Мы все были заинтригованы. Кодеин – это не просто наркотик, это что-то потрясающее, почти как кизару – самый крутой комик, которого я когда-либо слышала!

Санек достал иглу, набрал из баночки свою долю удовольствия и дал мне шприц. Меня чуть не задавило от предвкушения. Я никогда раньше не закладывала, так что было страшно и интересно одновременно.

Наконец-то! Я на волне!

В общем, вы понимаете, что произошло дальше. Я чпокнулась этим чудо-препаратом и у меня открылись все двери в мир наркотического счастья. Я чувствовала себя божественно, словно в нирване! Все проблемы, нудные уроки и школота вокруг перестали иметь значение. Я танцевала, по-настоящему чувствуя музыку, которую раньше не замечала.

Неужели весь школьный курс – один большой фейк?

Господи, какое ущербное образование мы получаем!

И вот, когда я возвращаюсь в школу на следующий день, чтобы взглянуть на своих бездарных одноклассников, я не могу сдержать ухмылки. Все эти дебилы вокруг, сидящие за парой парт и пытающиеся пристыдить учителя. Знал бы я раньше, как прекрасно быть наркоманом!

– Слышь, дружище, – шепчу я своему лучшему другу Жене, подмигивая, – ты к неудачникам все еще ходишь на уроки?

– Да, ну… – воровато отвечает мой друг, – почему бы и нет, я же учусь.

– Да ну тебя, бездарник! Ты так и не попробовал настоящее наслаждение. Просто попробуй кодеин, и ты поймешь, что все это школьное г – глупости!

Да, да, запиши себе, у меня новая акула в аквариуме, и я завтра буду резать на школьной выставке своими новыми наркореакциями!

Правда, поначалу было не все так здорово. Супер наркоманом я стала не сразу. Нужно было потренироваться, найти свои дозы, но когда я нашла свой прекрасный баланс – было пиздец как круто! Уроки стали казаться сонными песнями, а учителя – старыми фриковатыми засранцами, которым, к слову, надо было бы больше закладок взять.

– Алена, ты что, опять наркоман?! Ты ведь говорила, что бросила! – просит меня преподаватель математики, глядя на меня через свои узкие очки.

– Эй, займись своими что-то семействами! – кричу я ему в ответ, – Я уже давно на другом уровне! Иди, передай нашим страничкам мои приветы, ха!

Я стала настоящей наркоманкой – королевой школы!

Итак, что я хочу сказать вам, дорогие народы? Бросайте школьное говно и начинайте закладываться на что-то крутое! Не обманывайте себя – наркотики – это настоящая наркомания, а все остальное – просто школьная фигня!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!